Повернення товару юридичною особою або ФОП здійснюється на умовах договору міжпродавцем та покупцем, оскільки Закону України «Про захист прав споживачів» такі правовідносини не регулює.
В разі, якщо в договорі порядок повернення товару не врегульований, тоді слід застосовувати норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Спочатку потрібно визначити причину повернення товару, наприклад, некомплектність товару, порушення щодо асортименту, якості, відповідності вимогам законодавства, недоліки товару, тощо.
Відповідно до причини повернення товару, застосовується відповідна стаття Цивільногокодексу України:ст. 678 ЦКУ Правові наслідки передання товару неналежної якостіст. 680 ЦКУ Строки виявлення недоліків і пред’явлення вимоги у зв’язку з недоліками проданого товаруст. 682 ЦКУ Комплектність товаруст. 683 ЦКУ Комплект товаруст. 684 ЦКУ Правові наслідки передання некомплектного товаруст. 686 ЦКУ Правові наслідки передання товару з порушенням вимоги про тару та (або) упаковкуст. 687 ЦКУ Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу.
Згідно з ст. 688 ЦКУ покупець зобов’язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, — в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
У разі невиконання покупцем цього обов’язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов’язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинитьдля продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов’язку, встановлені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1, 3 та 4 ст. 188 Господарського кодексу:
1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку недопускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
…
3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, удвадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результатиїї розгляду.
4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разінеодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Таким чином, повернення товару від юридичних осіб та ФОП потрібно розглядатиіндивідуально в залежності від причини повернення товару та умов договору купівлі-продажу або поставки.
СКАЧАТИ В PDF